Сенсація

Вчені розкрили таємницю суданського метеорита

Сенсаційну заяву зробили вчені, які досліджують склад одного з найвідоміших за останні роки метеоритів, що випали на Землю.

Невеликий астероїд 2008 TC3 впав 7 жовтня 2008 року в Нубійській пустелі на півночі Судану. Це був перший випадок, коли про зіткнення з астероїдом було відомо заздалегідь.

Спочатку об’єкт 19-ї зоряної величини був виявлений на фотографіях зоряного неба, отриманих в обсерваторії Маунт-Леммон поблизу міста Тусон в американському штаті Арізона. Пізніше його існування підтвердили вчені з австралійських обсерваторій Мурука і Сайдинг-Спрінгс, і в обсерваторії каньйону Сабіно також в Арізоні.

У момент падіння в розрахунковій точці був зафіксований вибух, енергія яка оцінювалася в 0,9-1,0 кілотонн у тротиловому еквіваленті.

Незабаром до місця падіння була споряджена експедиція, і 6 грудня був знайдений перший метеорит.

Метеорит отримав назву Альмахата Сітта (від арабського «Шоста станція», назви залізничної станції поряд з місцем падіння), всього в цьому районі було зібрано 600 фрагментів метеорита.

До незвичайних висновків про походження цього астероїда прийшли вчені з Федеральної політехнічної школи Лозанни. У статті, опублікованій напередодні в журналі Nature Communications, вчені під керівництвом Філіпа Жіллє прийшли до висновку, що речовина астероїда сформувалася в надрах неіснуючої нині протопланети, яка оберталася навколо Сонця на початку його існування.

Це відкриття може пролити світло на одне з найважливіших питань астрономії, пов’язаний з тим, як формувалися планети Сонячної системи.

Вважається, що таких протопланет, або «зародків» планет в нашій Сонячній системі в перші мільйони років були сотні штук. Згодом вони стикалися один з одним, об’єднувалися і утворили ту систему планет, яку ми спостерігаємо сьогодні.

Метеорит Альмахата Сітта є унікальним не тільки цим. Він виявився з рідкісного типу кам’яних метеоритів, які називаються урейлітами – відрізняються від інших кам’яних метеоритів мінералогічним складом. Аналіз показав, що на відміну від більшості інших меторітов Альмахата Сітта, має високий відсоток вуглецю в формі наноалмазів.

Вивчаючи склад суданського метеорита, вчені знайшли в ньому вкраплення окремих алмазів розмірами до 100 мікрон. Такі великі вкраплення не могли сформуватися за рахунок удару, так як їм просто не вистачило б на це часу. Чи не могли вони вийти і за рахунок хімічного осадження, тому залишилася лише третя версія – протопланетна.

Зазвичай алмази, що формуються при високому тиску, залишають всередині себе вкраплення інших мінералів, що знаходяться навколо.

Застосувавши трансмісійний електронний мікроскоп, вчені знайшли такі включення в суданському метеориті – хроміти, фосфати і залізо-нікелеві сульфіди. Будова і морфологія цих вкраплень вказує на те, що формувалися вони при тисках близько 200 гігапаскалів – в 200 тис. разів вище атмосферного тиску на рівні моря.

Для порівняння, в надрах Землі алмази утворюються при тиску всього 4,5 гігапаскалів. Тому вчені прийшли до висновку, що алмази в метеориті Альмахата Сітта були сформовані в надрах протопланети розміром з Меркурій або Марс.

Підпишіться на групу «СВІДОК» у Facebook