Сенсація

У Китаї зацвіли персики (фото)

Щовесни в Китаї настає чарівний період милування цвітінням персиків. Уже в березні починається справжнє паломництво в персикові сади по всій величезній країні! Мільйони китайців залишають мегаполіси та їдуть у села, щоб побачити дивовижні квіти плоду щастя, довголіття і безсмертя.

Молодий садочок господаря Сюй Чжон’у в селі Персикова Впадина

Персик (Тао) – дуже древня кісточкова культура, родом із Піднебесної. Найдавнішими доказами вважаються археологічні записи, датовані близько 8.000 років тому. А вісім скам’янілостей древнього персика, що дуже добре збереглися, знайдено в шарах скельних порід при будівництві дороги на південному заході Китаю. Їх вік – понад два з половиною мільйони років! З Піднебесної персик 4.000 років тому потрапив до Середньої Азії й Ірану, потім в інші країни.

Хе Цзяхуань – випускниця Сіанського університету – мріє одружитися з нареченим у персиковому саду

В китайській міфології персик оточений ореолом святості, це благословенний плід, що дарує мудрість, довголіття і безсмертя. А квітка – символ чистоти і цнотливості. Символ Весни. Квітуче персикове дерево розглядається як алегорія людини, що досягла досконалості.

Після милування персиковим цвітінням – смачнющий обід!

За давньою легендою, десь в священних горах Куньлунь, в казкових садах богині Заходу Сіванму, дружини Нефритового імператора й покровительки даоських мудреців, росте персик безсмертя. Це чарівек дерево приносить плоди тільки раз на 3.000 років, і тоді Сіванму запрошує на велике свято в свій чудовий сад духів і безсмертних. Саме на такий персиковий бенкет (паньтао хуей) поспішали Вісім Безсмертних, перепливаючи море, – це дуже популярний сюжет у китайському живописі. Персик – неодмінний атрибут бога довголіття – Шоусина. В одній руці він тримає персик безсмертя, а в другій – посох із кореня женьшеню, до якого прив’язаний гарбуз-горлянка з чистою кришталевою водою.

Село Персикова Впадина. Молодий садочок господаря Сюй Чжон’у

Ми з китайськими друзями також неочікувано потрапили у вир, коли кожна жива душа (люди, бджоли, птахи) прагне поклонитися надзвичайній красі, свіжій і чистій, оспіваній поетами і художниками – персиковим квітам. Несподіваний вихор незбагненної радості від спостерігання цього дива захопив нас на шляху до витоку Центрального каналу – першого із трьох запланованих каналів грандіозного за масштабами інженерного проекту сучасності з повороту повноводних південних рік в посушливі північні регіони Китаю. Починається Центральна лінія проекту в міському окрузі Наньян провінції Хенань, і вже кілька років забезпечує водою Пекін, Тяньцзинь, провінції Хебей і Хенань. Довжина каналу – 1.267 кілометрів. На ранньому етапі експлуатації він подаватиме 9,5 мільярдів кубометрів води, але вже до 2030 року по цій системі тектиме 13-14 мільярдів кубометрів рятівної рідини в райони, що найбільше страждають від спраги. Та це окрема розмова.

Цвіте дерево плоду плоду щастя, довголіття і безсмертя

Нас же змусила хоч на мить уповільнити свій рух інша пісня. Перед очима відкрилась дивовижна картина. Наче наречені у весільних сукнях, обабіч дороги раз у раз траплялися персикові дерева, між яких фотографувались дорослі, старики, діти…

Село Цюй Шоу

– Цвітіння персика навесні – справжнє свято в Китаї! Щороку в багатьох провінціях країни проводяться фестивалі, найгарніший і найвідоміший – у Ліньчжи на Тібеті, що означає «місце сходження сонця». Неймовірні пейзажі, квітучі персики на сніжному нагір’ї, національні традиції й обряди, пісні й ритуальні танці місцевого населення приваблюють багаточисленних туристів із різних регіонів Китаю і навіть із-за кордону. Свято цвітіння персиків – Таохуа – це не просто неймовірно гарне видовище, а й непоганий спосіб заробити для селян, – помітивши мою цікавість, розповідає наш друг інженер Ван Ді. – Мешканці мегаполісів беруть відпустки, молодь навіть навчання пропускає, люди масово відвідують сади, щоб насолодитися спілкуванням з природою й зробити унікальні знімки. Квитки на Таохуа любителі екзотики замовляють заздалегідь, інакше не потрапити на свято.

Трохи не доїхавши до витоку Центрального каналу, наш автомобіль пірнув у вузьку вуличку, і через кілька сотень метрів зупинився на околиці невеличкого, за китайськими мірками, десь на 3.000 жителів, села, що в перекладі означає Персикова Впадина. Перед нами, дійсно у впадині, зарожевів сад, а вдалині виднілися невисокі гори. Саме там, на схилах, росте більшість персикових садів.

Тут же, біля хати родини Сюй Чжон’у, – молодий невеликий садочок з невисокими, розлогими деревами, з вигнутими, наче дракон у танці, гілками. І аромат, тонкий, ніжний – дихай, не надихаєшся! А за садочком – ставок, де можна просто мрійливо посидіти з вудочкою, або наловити за окрему плату риби додому чи до обіду. Її тут же і посмажать, запечуть чи зварять суп за місцевим рецептом. У цих краях дуже популярний гострий кислий суп з рибою й сушеним бадиллям редьки Дайкон. Настільки смачно, що й за вуха не відтягнеш!.. Качки, гуси, півні ганяються за курочками. Словом, село.

Початок довгого шляху Центрального каналу на північ Китаю

Ще далі – город, де тягнеться до сонця всяка всячина. Господарі люблять повторювати байку: «Тільки у нас росте, більше ніде». Або «Тільки у нас відвідаєте цю страву, більше ніде». Спрацьовує. Хоча й справді кожен регіон, кожне село чи навіть родина має свої одвічні рецепти, й ділитися ними з прибульцями не поспішає. Чим же тоді заманювати довірливих туристів із міста, якщо відразу відкрити всі секрети?

Тут починає свій шлях на північ Китаю Центральний канал

– Така благодать навколо, а ти сумна. Чому? – питаю у перекладачки Хе Цзяхуань, випускниці Сіанського університету, яка захотіла сфотографуватись біля персикового дерева.

Всі люблять фотографуватися біля квітучих дерев. В місті Наньян в парках висаджені декоративні персики

– Жалкую, що поруч немає мого судженого, він зараз на роботі, – зізналась дівчина. – Я б дуже хотіла, щоб ми побралися саме такої пори, адже квітка персика – символ кохання в китайській астрології, символ щасливого шлюбу. У Китаї дуже популярні персикові весілля. А найкращий день – перший день цвітіння. Молодим обов’язково подають шматочок розпареного хліба зі скибочками персика. На гарну долю, на достаток, довголіття.

Персикове дерево займає особливе місце в китайській культурі, в стародавніх міфах. Картини, вишивки, поезія, легенди… У відомому романі «Троєцарствіє» три друга дають клятву на вірність саме в квітучому персиковому саду, на світанку, після принесення в жертву чорного бика й білого коня . Воскурив ладан, Чжан Фей, Лю Бей і Гуань Ю поклялись допомагати й підтримувати одне одного у важкі часи, в хвилини небезпеки, а також вірно служити державі й народу, щоб спільними зусиллями придушити повстання Жовтих пов’язок, в результаті якого впала імператорська династія Хань. А якщо хтось із них перестане бути корисним чи вчинить несправедливо – то нехай Небо й Земля об’єднаються, щоб покарати його.

Ця клятва зробила друзів «братами», і вони дотримувались даного слова до останнього свого подиху. Історію трьох реальних героїв Троєцарствія знає кожен китаєць, і якщо хтось дав обіцянку в персиковому саду – обов’язково виконає. Так нас переконує Ван Ді.

В традиційній китайській медицині, окрім плодів персика, використовують свіжі квіти і листя для виведення зайвої рідини з організму при набряках, для лікування нирок і ревматизму, для поліпшення стану шкіри, для налагодження роботи шлунково-кишкового тракту. Із персикового дерева, яке володіє магічними властивостями, даоські монахи вирізали печатки, відтиски з яких прикрашали талісмани й амулети. Гілки з квітами теж вважались цілющими – ними шмагали хворих лихоманкою і так виганяли нечисту силу й демонів. В давні часи з персикової деревини виготовляли зброю – луки і стріли. Та й досі на великі свята люди виставляють біля своїх осель вирізьблені персикові фігурки, щоб відганяли усіляке лихо, злих духів.

– Час обідати, – покликав нас Ван Ді до сільського ресторану, шеф-кухарем якого і взагалі главою сімейного бізнесу якраз і є Сюй Чжон’у.

Кукурудзяні пампушки, млинці, смажені личинки цикад, домашні яйця з травою «ге», перекладу для якої у Цзяхуань не знайшлося… Курка, яка щойно тікала від півня, й наваристий бульйон із птиці. Різноманітні овочі, наприклад, «цзін цзи»» – для серця дуже добре, а «цю куй», іншими словами, бамія, «дамські пальчики» – жіноча рослина, шкіра обличчя стає ніжною, шовковою. Суп із тофу, чай із місцевих трав… Домашні горілка й вино. Їжа проста й напрочуд смачна – відірватись неможливо, на ще й на свіжому повітрі.

– Щодня у нас обідає приблизно 400 людей. Нам вгору ніколи глянути не те, що милуватись цвітінням персиків, – бідкається господар, коли всі понаїдались і знову подалися до саду. – Поруч ростуть ще вишневі й грушеві дерева. Сад і ресторан – головні статті доходу нашої родини із шести чоловік. Щомісяця кожен може заробити в середньому 4.200-4.500 юанів – це приблизно 630-670 доларів. Всі наші односельці мають сади, з цього й живуть, непогано заробляють. Ми задоволені. Дехто, як ми, відкриває ресторани й невеличкі готелі – бажаючих втекти із закутих в асфальт міст хоч на декілька днів, дуже багато.

Як говорить глава родини, персики в цих краях родять великі й смачні, бо тут для них благодатні умови – гарний клімат і біла вода, тобто чиста. Білий колір здавна асоціюється в Китаї з чистотою. Доброю водою якраз і славиться цей регіон. Навіть річка є – Байхе, Біла річка, яка тече через місто Наньян.

Додатково для великого врожаю – догляд і правильне формування з допомогою прищипування молодих пагонів, правильний полив. Персики не люблять надлишку вологи. Всього в Китаї налічується 500 сортів цього чудового дерева, чиї плоди дарують людям довголіття й безсмертя. І за кожним видом – свої тонкощі догляду. Отрутохімікатами сім’я не користується – бореться зі шкідниками з допомогою біологічних методів, зокрема, використовує хрущів. А щоб вирощений урожай не пропав, то певну його частину в’ялять, сушать, консервують, готують цукати, мармелад чи джем, роблять настоянки, бальзами. Щоправда, насамперед, це стосується господарів великих садів. Переробні лінії у них розташовані біля самісінького саду. Врожай – під ключ!

Сільський туризм у Китаї розвивається дуже стрімко. Милування квітучими садами й полями. Різнокольорові клапті посівів на схилах гір вимальовують надзвичайно гарні візерунки, справжні картини, а іноді й ієрогліфи проростають добрими побажаннями серед плантацій рису чи рапсу… Збирання чаю й лікарських рослин. Ловля риби і молюсків нетрадиційними методами. Відвідування на фермах гусей, курей, качок, овечок, кіз, корів, коли тобі дозволяють впіймати курчатко чи погладити ягнятко. Або несподівано в кущах знайти яйця й зібрати їх до кошика. І тут же самому спробувати приготувати їжу з того, що є на городі. Або повчитися ліпити пельмені чи пиріжки за місцевим рецептом, чи випікати тістечкові персики, які не відрізниш від справжніх. Коли ж у садах достигають плоди, жителі мегаполісів часто поспішають не до супермаркетів за фруктами,а збирають урожай своїми руками – це така насолода зірвати з гілки стиглий персик і вп’ястися в його соковиту пахучу м’якоть зубами просто в саду. Так само – яблука, суницю, шовковицю, груші, черешню, ківі, хурму, виноград частково у свої кошики збирають самі покупці.

Не так давно в Китаї серед міських школярів пройшло опитування, чи знають вони, звідки беруться продукти. «Із супермаркету!» – часто відповідали учні. І це теж стало стимулом для заохочення сільського туризму. Він зараз є одним із пріоритетних напрямків держави. І дві його головні мети – просвітительська (люди мають знати, як дістаються продукти харчування) та виведення із-за межі бідності сільського населення. Очікується, що з 2016 до 2020 року буде надана допомога 22.600 селам, насамперед, тим, які розташовані далеко в горах.

Для того, щоб селяни могли отримати додаткові доходи, використовуються всі можливості. І такі грандіозні об’єкти, як вже діюча Центральна лінія (Цюй Шоу, тобто Голова каналу) із грандіозного проекту по перекиданню води з півдня на північ Китаю, також. Тут розбудовано туристичний маршрут, відкрито музей. Це дало змогу переселенцям отримати нову роботу на водосховищі Даньцзянкоу й по обслуговуванню туристів, які одночасно милуються цвітінням персиків і могутністю проекту.

Тільки провінції Хенань, яка виділила під проект 40,2 тисячі гектарів своїх родючих земель і пасовиськ, довелось переселяти 217 тисяч селян. Закрито понад тисячу дрібних і брудних підприємств. Обабіч каналу на сто метрів – зелена зона, де немає жодної будівлі. Це для збереження чистоти цілющої води. А ось цікава історія. Мешканців одного із поселень міського округу Наньян перевезли до провінції Цінхай. Людям там не сподобалось – клімат не той, персики не такі. Пісні не співаються. І взагалі все не таке, до чого звикли. Вони самотужки повернулися додому. Влада не почала викручувати їм руки, а пішла назустріч і збудувала нове село там, де вони хотіли розбити нові персикові сади натомість затоплених.

Всього ж майже для 80 тисяч мешканців було збудовано 99 нових сіл за різною архітектурою. До одного з них ми завітали. Воно теж називається Цюй Шоу – Голова каналу.

Зі слів жінки, яку зустріли на вулиці, переселенці звикли до нових умов, відчувають турботу влади, мале село їм подобається – акуратне й чисте. Більшість жителів працює на обслуговуванні водосховища, решта освоюють сільський туризм, зокрема, саджають нові персикові сади. Вважають так: якщо персикові дерева будуть рясно квітнути й давати багатий урожай плодів довголіття й безсмертя, значить, і у них все буде добре.

Бо як же в Китаї без персиків жити?

А я, милуючись цвітінням персиків, постійно думала про український символ – вишні.

«Садок вишневий коло хати,
Хрущі над вишнями гудуть»…

А чому б і ні? Є що показати, чим почастувати – вареники з вишнями, вишнева наливка. Та ще й вродливі дівчата у вишиванках разом із соловейками заспівають для гостей! Благодать!

Наталія Шапличенко,
фото автора.
Китай, провінція Хенань.

 

Loading...
Загрузка...