Сенсація

Світ на смак: як в Африці готують закуску з сарани (ФОТО)

В Уганді сезон сарани, там її розглядають, як поживний делікатес, який варять або ж добре просмажують. Вона настільки популярна, що дехто серйозно стурбований скороченням “врожаю”, повідомляє кореспондент BBC Пейшнс Атухайре.

Сутінки. Іржаві бочки з-під нафти стоять рядами. До дерев’яних жердин прикріплені листи заліза. Горять яскраві вогні, немов на спортивному стадіоні.

Але четверо молодих людей не готуються грати в футбол, вони тут, аби ловити сарану.

У цю пору року, під час дощового сезону, ця сцена повторюється в багатьох містах країни.

“Коли починається сезон, ми спостерігаємо за циклом місяця і готуємося (вони, як правило, з’являються на повний місяць). Ми також сподіваємося на дощ. Більша кількість з’являється, коли дощить”, – каже Курайш Катонголе, один із найдосвідченіших ловців сарани в Уганді.
Він є головою групи, яка координує торгівлю сараною по всій країні.

Коли його працівники встановлюють останню з бочок у зоні ловлі, на краю міста Масака, він йде, аби керувати роботою в інших місцях.

Солоні, хрусткі й ароматні
По мірі того, як темнішає, нічні комахи починають збиратися навколо джерел світла. Більшість з них зелені, але є і яскраво-коричневі та золотисто-коричневі.

Ловці палять свіжу траву, дим від неї спантеличує комах. Сарана вдаряється об листи заліза, й падає прямо в бочки. Це звучить, як великі краплі дощу проти залізного даху. А коли кількість комах збільшується, звук нагадує стійку зливу.

Жінки, школярки все ще в уніформі, навіть діти, оглядають кущі навколо пастки, збираючи тих, хто втік, перш ніж вони зможуть втекти далі.
Їстівні комахи є делікатесом у багатьох угандійських громадах, а для міського населення – популярною закускою.

У годину пік у столиці країни, Кампалі молоді люди з кошиками або пластмасовими відерками ходять вздовж доріг, продаючи відварену або ж добре просмажену й готову до вживання сарану. Столова ложка коштує 1000 угандійських шилінгів (0,27 долара).

Інші продають свіжу зелену сарану, у якої крильця і лапки вже відірвані. Її можна приготувати вдома.

Попри те, що більшість угандійців люблять сарану, я востаннє їв її ще коли був дитиною, тому я неясно пам’ятаю її хрусткість і солонуватий смак.

Але ідея покласти смажену комаху до рота ніколи не спокушала моїх дорослих смаків.

“Їжте більше комах”
Угандійці серед понад двох мільярдів людей по всьому світу, які їдять різні види комах, за оцінками ООН.

У 2013 році Продовольча та сільськогосподарська організація ООН у своїй доповіді закликала тих, хто ще не їсть комах, розглянути можливість додавання їх до раціону.

ООН заявляє, що це може підвищити поживність харчування та збільшити кількість доступної їжі.

Але в Уганді кількість сарани може падати, оскільки площа місць їхнього проживання навколо озера Вікторія скорочується.

За даними Національного лісового управління, щороку в період з 2010 по 2015 рік країна втрачала понад 46 тисяч гектарів природного лісового покриву.

У регіоні Масака, який є традиційним центром ловлі сарани, 9000 га дикої природи перетворили на сільськогосподарські землі або поселення протягом 1990-2005 роками.

Неподалік, по дорозі до порту Букаката на березі озера Вікторія великі дерева зрубали. Значні території колишніх лісів і пасовищ – це тепер плантації ананасів.
Пан Катонголе став свідком цих змін.

“У цій місцевості та на островах був величезний ліс і болота, всіх їх знищили. Наслідком цього стало те, що кількість сарани, яка з’являється в цьому регіоні, щороку знижується”, – говорить він.

З висоти свого 30-річного досвіду торгівлі, він додає: “Раніше люди казали: “Піду в Масаку, ось там справді є сарана”, але це змінилося”.

І плоди нічної роботи підтверджують це.

Молоді люди перевертають бочки, наповнюючи уловом білі мішки. Зі всього божевільного рою комах їм вдається заповнити лише дві мішки.

Транспортування сарани
“Був час, коли я ловив 20-25 мішків на ніч”, – зауважив пан Катонголе із сумом.

Приблизно о 05:00 він завантажує мішки, зібрані навколо міста, у машину, а його колега три години везе їх до Кампали.

Там за один мішок можна виручити як мінімум 80 доларів.

Але попит на сарану – не тільки в столиці.

Ранок приносить активність на головний ринок на околиці Масаки. Аби привабити покупців, продавці викрикують ціни, а деякі використовують музичний підхід, співаючи та плескаючи в долоні.
Дехто продає прямо з бочок, інші використовують великі пластмасові відра або лотки. Тут можна побачити найрізноманітнішу сарану; продавці вимірюють стакани або жмені свіжої сарани у пластикові пакети.

На вугіллі стоїть пательня з комахами, які смажаться у киплячій олії.

Агнес Нансамба посміхається, коли готує. Зменшення врожаю означає більше клієнтів для неї. Вона піднімає пательню і трясе, перевертаючи сарану.

“Богом дане” частування
“Раніше ми торгували тут цілий день, і не було достатньо клієнтах, але сьогодні я засмажила всього 12 стаканів, і продам кожен за 5000 угандійських шилінгів ($ 1,35). Кілька тижнів тому ціна була (навіть) вищою”, – каже вона.

Поки ми говоримо, з’являється вантажівка з мішками, що звисають з металевих поручнів. Багато торгівців їздять поповнювати свої запаси.

Тут ніхто не думає про те, звідки з’являються комахи. Вони просто знають, що вони приходять у травні та листопаді, коли йдуть дощі. Вони бачать у них дарунок від Бога.

Але група угандійських науковців намагається дізнатися більше про життєвий цикл цих комах, аби побачити, чи можна їх збирати, завдаючи меншої шкоди.

Професор Філіп Нйеко, провідний дослідник, каже, що, крім втрати місця проживання, агресивна ловля цих комах людьми є ще однією загрозою.

“Вони не збираються у рої, аби їх з’їли, вони рояться, аби їсти і розмножуватись. Але коли ви вмикаєте світло і збираєте тисячі комах, ви перериваєте їхній життєвий цикл”.

“Ви не знаєте, чи ви збираєте тих, що мають відкласти яйця, чоловічої чи жіночої статі, так що не дивуйтеся, якщо в наступному сезоні їх буде менше”.

Штучне розведення
Його команда вивчає можливість розмноження та вирощування сарани у контрольованому режимі, аби зробити їх доступними протягом усього року.

“Ми намагаємося розробити процедури або протоколи про те, як ви можете підтримати цих комах. Ми розробляємо поживні корми, які дозволять нам вирощувати таких комах, яких би ми хотіли, з точки зору їх якості та смаку”, – пояснює науковець.

Професор Нйеко каже, що його команда буде експериментувати з масовим розведенням цих комах у кінці наступного року.

Якщо експерименти виявляться вдалими, угандійці з радістю дізнаються, що вони можуть продовжувати насолоджуватися сараною увесь рік, а не тільки під час сезону дощів.

Джерело: intvua.com

Підпишіться на групу «СВІДОК» у Facebook

Більше актуальних новин дивіться в програмі “Свідок” на телеканалі НТН по буднях – 8.30, 12.30, 16.30, 19.00, 23.15, і щосуботи о 19.00.

Загрузка...