Сенсація

Що зміниться з прийняттям нового закону про трансплантацію?

«Я, Борис Тодуров, лікар-кардіохірург, перебуваючи при здоровому глузді й добрій пам’яті, даю згоду на забір моїх органів після смерті заради порятунку інших людей». Так ще кілька років тому директор Інститут серця закликав українців ставати донорами, а депутатів – змінити закон про трансплантацію.

«В Україні катастрофічна ситуація, лише 3,1 трансплантацій на мільйон населення на рік. І це — один із найгірших показників у світі», – розповіла автор нового закону про трансплантацію, депутат Ольга Богомолець.

У середу, 17 травня, Верховна Рада ухвалила законопроект пані Богомолець. Якщо президент його підпише, то з 1 січня 2019 року кожна людина зможе дати згоду на посмертне донорство.

Про це повідомляє ВВС Україна.

Трансплантація в Україні існувала і до ухвалення цього закону: першу трупну пересадку нирки провели ще в 70-х роках.

Проте раніше рішення про пересадку органів ухвалювали родичі померлого. Новий закон залишає це право родичам і надалі, а от принципово новим є те, що відтепер дати згоду на пересадку органів при житті письмово може кожна «повнолітня і дієздатна людина». І в будь-який момент вона може змінити своє рішення.

За бажанням, у паспорті або у посвідченні водія можуть ставити відмітку про те, що людина є донором.

Не можуть бути донорами загиблі у зоні АТО, діти-сироти, а також неопізнані особи.

Нововведенням є і те, що будуть створені дві бази даних: із інформацією про людей, які потребують трансплантації, та про тих, хто є потенційними донорами й погодився на вилучення органів після смерті.

«Ця система в автоматичному режимі визначатиме імунулогічно сумісних донора та пацієнта і у випадку смерті донора — у стислі строки проводитиметься операція. Кожен з нас, ставши після смерті донором, може врятувати життя 8 іншим людям», – розповіла Ольга Богомолець.

Виступаючи у Раді, пані Богомолець пообіцяла прорив у медицині після його ухвалення, бо, за її підрахунками, за два роки всі потреби українців у пересадці органів будуть повністю забезпечені, а це близько п’яти тисяч людей щороку.

За законом, забирати органи у людини можуть лише після встановлення смерті її головного мозку.

Констатувати смерть мозку має консиліум лікарів, які складають про це акт. До цього консиліуму не можуть входити медики, які беруть участь у вилученні органів.

Людина при цьому повинна перебувати на штучній вентиляції легенів і продовжувати дихати після смерті, що дозволить зберегти органи для трансплантації.

Всіма реєстрами і базами даних про донорів і реципієнтів буде опікуватись державний орган, так званий «Центр трансплантології», який ще мають створити. Він буде розподіляти органи.

«Трансплантація – це прерогатива держави: і контроль за базою реципієнтів, і контроль за єдиним реєстром донорів», – заявила пані Богомолець.

У соцмережах багато закликів давати згоду на донорство, але водночас – багато запитань про те, чи не призведе новий закон до зловживань і злочинів заради органів.

«Про донорство потрібно говорити і пояснювати, перш за все розвінчувати міфи, що людей не будуть вбивати на зупинках заради органів, щоб продавати їх за кордон», – говорить у відеозверненні на Facebook лікар Борис Тодуров.

За його словами, побоювання про «продаж за кордон» безпідставні: більшість органів залишаються придатними для пересадки поза межами організму лише 3-4 години.

Не допустити жодної чорної трансплантології від імені МВС пообіцяв депутат Антон Геращенко, який є членом колегії МВС і секретарем комітету ВР з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності.

«МВС готове імплементувати закон і зробити так, щоб система донорства працювала за законом», – заявив Геращенко.

Водночас, на думку лікаря-трансплантолога Ігоря Писаренка, в Україні роблять так мало операцій з пересадки не через брак донорів, а через відсутність обладнання в реанімаціях і вкрай низьку кількість діагнозів про смерть головного мозку.

«У нас випадків діагностики смерті мозку близько нуля, бо лише 1,7% реанімацій мають обладнання, щоб поставити цей діагноз. Тож про жодну трупну трансплантацію мова не йде. І тут від згоди пацієнтів на трансплантацію толку мало. Органів від цього більше не стане», – розповідає Писаренко, який понад 20 років займається пересадкою органів.

За словами лікаря, проблема полягає у поганому лікуванні, адже часто в реанімаціях люди помирають через кровотечі, відмову органів і тоді вже трансплантація неможлива.

Тому головним завданням наразі, є фінансування реанімацій, створення листів очікування, куди б вносилися всі пацієнти, які потребують органів і розбудова інфраструктура для трансплантації.

Дані про потребу у п’ять тисяч пересадок на рік він називає неактуальними, бо реальну потребу ніхто не досліджував. Є лише дані про те, що зараз приблизно шість тисяч людей перебувають на діалізі, і, за світовою статистикою, пересадки нирки потребують 10-15% з них.

Тому експерт скептично ставиться до оголошених цифр про те, що за два роки потреба у пересадці органів буде повністю покрита і не вірить, що щось зміниться у цій сфері найближчим часом.

Не вірять у швидкі зміни після ухвалення закону і в МОЗ, бо, як визнали у відомстві, 20 років у цьому напрямку нічого не робилось: не купувалося сучасне обладнання, лікарі-трансплантологи не проходили тренінги та навчання, не створювалися інформаційні системи чи реєстри донорів та реципієнтів.

«Варто розуміти, що наступного дня після прийняття цього закону не будуть відбуватися пересадки нирок та серця, а кістковий мозок від закордонних донорів не почне одразу надходити в українські лікарні», – заявили МОЗ, де все ж пообіцяли закон підтримати.

Підпишіться на групу «СВІДОК» у Facebook

Loading...
Загрузка...