Сенсація

Перші гумки жували ще до нашої ери

Перші жувальні гумки були знайдені ще до нашої ери у Північній Європі. Їх робили зі смоли.

Давні греки жували смолу дерева мастика, а майя – сік дерева саподілла, – розповідає gazeta.ua

23 вересня 1848 року була виготовлена перша у світі жувальна гумка. У себе вдома її зробив американець Джон Куртіс. В її основі – неїстівна еластична речовина та ароматизатори з барвниками. Джон Куртіс в основі свого винаходу вирішив використати соснову смолу. Додав до них парафінові ароматизатори. Новий продукт продавався погано через домішки у смолі. Видалити їх було надто складно. Винахідник Томас Адамс замінив смолу на каучук у 1869-му. Після цього було налагоджене серійне виробництво.

До тодішньої жуйки додавали екстракт лакричника для поліпшення її смаку і збільшення продажів. В СРСР імпортна гумка була предметом культу серед дітей і підлітків, так як усередині країни вона довгий час не виготовлялась. Радянські аналоги поступались, так як мали менш яскраве оформлення та не могли видувати великі кульки. На початку 1990-х фантики від жуйок колекціонували.

Жувальна гумка має як негативні, так і позитивні якості. Як і зубні пасти, зубні порошки, зубні еліксири, зубні щітки і зубочистки, вона є гігієнічним засобом для очищення зубів. З її допомогою зуби очищаються під час жування. Жувальну гумку можна використовувати як ефективний і лікувальний засіб проти деяких хвороб зубів, вводячи в склад гумки спеціальні добавки: мікроелементи (наприклад, фтор), фосфати (фосфати кальцію). З допомогою жувальної гумки можна попередити карієс.

Але існують і побічні ефекти, наприклад, при надмірному жуванні жувальної гумки у великих кількостях може призвести до здуття живота.

Джерело: life.informator.news